MONATIK - Батькам

Ніколи не думали та не гадали ми, що станемо дорослими, як наші батьки. Їм завдячую всім, що у мене є. Листи, мої мрії, моє майбутнє.... Сотні згадок від сотні пісень. Новий ранок, і я вірю в наступний день. Зриваючи з дороги бур'яни такі, всміхаються нам, пишаються нами наші батьки... Вони перечитали нам казки, усі казки, вони переспівали нам пісні, усі пісні. Вони подарували нам любов, любов весни. Вони завжди там, де ми! І якби не ви - не було б цього мене, і бігло б моє життя без сцени. Проблеми, на яких вчусь, які вчите подолати - і я хочу жити - я не хочу мовчати. Мої слова, мої очі, моя любов. За мої сльози, моря шум вам завдячую знов. В нас є міліарди людей на Землі і завдяки вам ми залишимось малі. Вони перечитали нам казки, усі казки, вони переспівали нам пісні, усі пісні. Вони подарували нам любов, любов весни. Вони завжди там, де ми!